Атомна енергія

 

У 2050 року фахівці прогнозують збільшення потужностей світової атомної енергетики щонайменше удвічі.Це означає будівництво кількох сотень ядерних реакторів і відповідне нарощування виробництваф ядерного палива.

  Важливе значення мають принципові переваги урану порівняно з іншими видами енергетичних ресурсів, які використовуються для виробництва електроенергії у значних обсягах, а саме:

— надзвичайно висока концентрація енергії: 1 кг урану за кількістю енергії еквівалентний 20 тис. кг вугілля (відповідно, у 20 тис. разів менше навантаження на транспорт, склади, а також менші обсяги відходів);

— мінімальні викиди в атмосферу на два порядки нижче, ніж при використанні вугілля, нафти і навіть природного газу;

— мінімальний шкідливий вплив на здоров’я людей: вплив на збільшення смертності при роботі АЕС майже в 300 разів нижчий порівняно з ТЕС, що працюють на вугіллі (за даними МАГАТЕ).

Крім зазначеного, ядерна енергетика має й економічні переваги: повна собівартість електроенергії АЕС нижча, ніж у ТЕС, а в структурі собівартості багато важать капітальні затрати, що зумовлює незначну залежність від вартості власне палива. Цей фактор зумовлює зростання переваг АЕС у майбутньому.

За прогнозами МАГАТЕ та Світової ядерної асоціації (ГКА), світові потреби в урані зростатимуть — від 62 тис. у 2000 році до 75 тис. у 2020-му. Розвіданих світових запасів урану при використанні відкритого ядерно-паливного циклу вистачить на 60 років, а з урахуванням потенційних запасів — на 220. Тільки використання новітніх технологій  дасть змогу збільшити цей термін до кількох тисяч років.

Земельні ресурси

Земельні ресурси - землі, що використовуються або можуть бути використані  в різних галузях національної економіки; вид відновлюваних природних ресурсів,що характеризуються територією,  якістю грунтів, кліматом, рельєфом, гідрологічним режимом, рослинністю тощо. Земельні ресурси - основа розміщення господарських об'єктів, головний засіб виробництва в сільському, лісовому та інших господарствах, де використовується і відіграє роль родючість грунтів. Земельний фонд становить 133,9 млн км", або 26,3 % загальної площі планети Земля. Сільськогосподарськими землями (включаючи ріллю, луки, пасовища, сади, плантації) зайнято близько     35 %,лісами та чагарниками - понад 30 %, населеними пунктами, промисловістю та транспортом - 3 % земельного фонду світу.  У світі нині розорано і обробляється 10,8 % загальної площі земельних ресурсів, зайнято луками та пасовищами 23,2 %, загальна площа сільськогосподарських угідь становить 34 % . Тенденція зростання кількості населення і зниження землезабезпеченості загострюють необхідність розширення  загальної площі сільськогосподарських земель. За останнє  десятиліття їх площа зросла в світі на 360 млн гектарів.

Відтворення ґрунтового покриву відбувається дуже повільно, зі швидкістю

0,2-2 см за 100 років, тобто на утворення мінімально необхідного для землеробства шару грунту потужністю 18 см потрібно 1000 років. Головна і найбільш серйозна проблема - опустелення земель через вирубування лісів, знищення природного покриву, розорювання, неправильну експлуатацію, надмірне випасання худоби, а також внаслідок промислового забруднення грунтів і водойм, що негативно позначається на рослинному покриві. За даними 00Н, понад 40 % земної поверхні стали пустелями або перебувають під загрозою опустелення.

Темпи споживання ресурсів. Іх запаси на планеті.

Високі темпи приросту споживання природних ресурсів за останні роки і прогресуюче забруднення навколишнього природного середовища породили різні теорії щодо майбутнього забезпечення ними людей на Землі. Найбільш поширена на Заході теорія вичерпання природних ресурсів і настання природного голоду. Особливо це стосується невідновлюваних природних ресурсів — мінеральної сировини і палива. Для оцінки наростаючих диспропорцій між розвитком суспільства і природними ресурсами рядом дослідників наводяться дані про виснаження запасів мінеральної сировини, скорочення земель, що обробляються, і інших сільськогосподарських угідь, вирубку лісів, зростаючий дефіцит прісної води.

  За даними Д.Медоуза, відомі нині запаси корисних копалин будуть вичерпані протягом найближчих десятиріч.

За даними авторитетного міжнародного аналітичного центру, так званого «Римського клубу» (дослідження 2001 р.), поклади алюмінієвих руд будуть вичерпані за наступні 55 років, хрому — за 154, вугілля — за 150, міді — за 49,заліза — за 173, свинцю — за 64, нафти — за 50, природного газу — за 49 років. Причому термін вичерпання ресурсів був обчислений виходячи з припущення, що протягом наступних десятиліть розвідані ресурси зростуть в 5 разів у порівнянні з сучасними даними. Тобто будуть розвідані нові поклади, відкриті нові родовища, але, незважаючи, на це, час, коли вичерпаються запаси руд металів і паливно-енергетичних ресурсів, дуже близький — він співвимірний зміні від 2-3 до 5-6поколінь.

Це змушує шукати нові ареали, об'єкти і способи видобутку й переробки копалин для отримання життєво важливих для людства сировинних та енергетичних ресурсів. З іншого боку — очікується відмова від соціальної філософії «суспільства споживання» й значне скорочення необов'язкових витрат, що спроможне на декілька поколінь продовжити термін користування мінеральними ресурсами землі. Нові ареали — це, перш за все, води Світового океану, корисні копалини його дна, поховані води і розсоли земних надр, а також сьогоднішні відходи переробки мінеральної сировини — терикони, хвостосховища, мулонакопичувачі, інші відвали тощо. З точки зору підземних споруд особливо цікавими є гірничі виробки під дном океанів та морів (сьогодні такі вже є), а також виробки в зоні впливу підземних водойм.

Проблема водних ресурсів

Світові ресурси  прісної води знаходяться під загрозою через те, що потреби в ній підвищуються в багатьох галузях. Дедалі більшій кількості населення потрібно все більше води. При цьому зміни клімату швидше за все сприятимуть виникненню засух.

Органи влади повинні вирішити, як отримати достатню кількість води і при цьому не знищити природні екосистеми, з яких вона надходить. Застосування нових поліпшених методів опріснення допоможе запобігти нестачі води і збільшити її доступність.

Проте уряди на всіх рівнях повинні почати формувати відповідну політику і проводити інвестиції в інфраструктуру систем водопостачання вже зараз .

Зверніть увагу

На жаль, упродовж тисячоліть людина посилено втручалася в природу, не дбаючи про підтримку в ній рівноваги. Особливо ускладнилися відносини суспільства і природи в XX ст., коли в процесі науково-технічної революції різко зріс антропогенний вплив на навколишнє середовище. Через різке збільшення кількості населення, інтенсивну індустріалізацію та урбанізацію на планеті господарські навантаження стали перевищувати здатність екологічних систем до самоочищення і відновлення. У відносинах людини і природи настала криза, яка викликала екологічні проблеми глобального характеру.

Сучасна ситуація з використанням ресурсів

Сучасна індустрія, особливо такі її галузі, як хімічний синтез, виплавка легких металів, відрізняється підвищеною потребою в енергії, воді і сировину. Щоб виплавити 1 т алюмінію, необхідно затратити в десятки разів більше води, ніж для виробництва 1 т сталі, а для одержання 1 т штучного волокна доводиться використовувати в сотні разів більше води, ніж для вироблення такої ж кількості бавовняної тканини. Нафта і газ стали головними джерелами енергії і разом з тим важливими сировинними ресурсами хімічної промисловості. Цими обставинами пояснюється все зростаюча експлуатація нафтових і газових родовищ. Виробництво кожного нового синтетичного продукту тягне за собою «ланцюгові реакції» в технології - ннапрімер, для синтезу пластичних мас потрібна велика кількість хлору, отримання хлору припускає використання в якості каталізатора ртуті, а всі разом - величезних витрат енергії, води і кисню. У сучасну індустрію залучаються майже всі хімічні елементи, що існують на Землі.

Перед людством постало питання: чи надовго вистачить йому необхідних природних ресурсів? Минули ті часи, коли здавалося, що ресурси Землі невичерпні. Саме розподіл природних ресурсів на невичерпні і вичерпні стає все більш умовним. Все більше видів ресурсів переходить з першої категорії в другу, Зараз ми вже замислюємося про можливості вичерпання запасів атмосферного кисню, а в перспективі таке саме питання може виникнути навіть про ресурси сонячної енергії, хоча поки що потік її видається нам практично невичерпним. 

СВІТОВІ ПРИРОДНІ РЕСУРСИ

Взаємодія суспільства і природи. Мінеральні ресурси

1. Географічне середовище. Протягом усієї історії людина взаємодіє з природою. З одного боку, діяльність людей спрямована на пристосування природи для своїх потреб, на використання її багатств. З другого боку — часто шкодить природі, спричиняючи негативні наслідки. Якщо спочатку взаємодія суспільства і природи мала локальні, потім регіональні масштаби, то у XX ст. вона поширилась на всю земну кулю, що пояснюється як швидким зростанням кількості населення, так і розширенням його господарської діяльності.

У результаті тривалої еволюції географічної оболонки Землі під впливом антропогенної дії виникло географічне середовище проживання людського суспільства. Географічним середовищем називається та частина земної природи, яка безпосередньо пов'язана з життям і діяльністю людини, перетворена та окультурена нею. Географічне середовище — це територія для розміщення населення, його проживання, джерело основних ресурсів. Що різноманітніше навколишнє середовище, то, як правило, кращі умови суспільного розвитку.

У наші дні приблизно на 60% площі земної кулі людина змінила природні ландшафти, перетворивши їх в антропогенні. У тому числі 20% цієї площі вона змінила докорінно. Змінену людиною частину географічного середовища називають техносферою — областю технічної діяльності людства. Створюються техногенні ландшафти (міський, промисловий, сільськогосподарський), техногенні форми рельєфу (терикони, насипи, виїмки, кар'єри). Каналами і дамбами змінюється гідрографічна сітка. У техносфері перерозподіляються маси порід верхньої частини земної кори під час видобутку корисних копалин, створюються штучні мінеральні, хімічні елементи. Техносфера випромінює в космос короткі радіохвилі, у мільйони разів інтенсивніші, ніж їхній природний потік.

Техносфера за своїм походженням і розвитком істотно відрізняється від інших планетних оболонок. Назва «техносфера» (із грецької «технос» — мистецтво, вміння) підкреслює визначальну роль людини й техніки, вказує на штучний характер цієї сфери.

2. Природокористування. Активна роль людей щодо навколишнього середовища знаходить своє вираження у природокористуванні як особливій сфері господарської діяльності. Природокористуванням називається сукупність заходів, які здійснює суспільство з метою вивчення, охорони та освоєння й перетворення довкілля. Природокористування буває раціональним і нераціональним.

Раціональне природокористування передбачає гармонійне поєднання економічного та соціального розвитку суспільства з вивченням, охороною, освоєнням і перетворенням природних умов і ресурсів. Воно виходить з того, що суспільство може й повинно керувати своїми взаємовідносинами з природою, ліквідовувати й навіть запобігати небажаним наслідкам антропогенного впливу. Нераціональне природокористування означає одностороннє, споживацьке ставлення до природи, намагання «витиснути» з неї якомога більше природних благ, не турбуючись про її збереження і тим більше покращення.

Проблема природокористування як складова частина глобальної проблеми «людина та природне середовище» є комплексною. Це міжнародна проблема, у розв'язанні якої беруть участь різноманітні галузі науки. Саме з розв'язанням цієї проблеми значною мірою пов’язане перетворення науки у важливу продуктивну силу суспільства.

У кінці XX ст. вчені почали говорити про сталий розвиток людської цивілізації, як про єдино правильний шлях розвитку, якщо вона хоче зберегти себе, тобто про такий розвиток, який задовольняє потреби сучасності, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

3. Мінеральні ресурси.

Із попередніх курсів географії пригадайте, на які види поділяються природні ресурси, охарактеризуйте їх за вичерпністю, за можливістю відновлення.

До мінеральних ресурсів відносять сукупність розвіданих корисних копалин, які вже використовуються або можуть використовуватися в господарській діяльності людини (див. рис. 12). Щорічно з надр Землі добуваються близько 300 млрд т різноманітної мінеральної сировини.

Рис. 12. Види мінеральних ресурсів

Запаси мінерально-сировинних ресурсів не безмежні і практично не відновлювані. Рівень ресурсозабезпеченості окремих країн і регіонів та й світу в цілому неоднаковий. Ресурсозабезпеченість — це співвідношення між величиною запасів природних ресурсів і розмірами їх використання. її виражають або кількістю років, на яку повинно вистачити якогось певного ресурсу, або його запасами з розрахунку на душу населення. Це поняття є не тільки природним, а в першу чергу соціально-економічним, тому що залежить не тільки від величини запасів, а й від масштабів споживання. У другій половині XX ст. виникла загроза глобального дефіциту деяких природних ресурсів.

Родовища корисних копалин розміщені на земній кулі доволі нерівномірно, що пояснюється особливостями геологічної (тектонічної) будови.

Паливні ресурси завжди мають осадове походження. У світі відомо 3,6 тис. вугільних басейнів. Із загальних запасів 60% припадає на кам'яне і 40% — на буре вугілля. Понад 90% усіх запасів міститься в північній півкулі. На Азію припадає 3/5 світових запасів, на Північну Америку — 1/4. У трьох країнах — Росії, США, КНР зосереджено 80% запасів вугілля. Значні родовища вугілля є в Німеччині, Великобританії, Канаді, ПАР. У світі розвідано понад 600 нафтогазоносних басейнів. У країнах Близького й Середнього Сходу зосереджено більше половини світових розвіданих запасів нафти. Значні запаси є також у Південно-Східній Азії, на півночі Африки та Південної Америки, на шельфі Північного моря та Мексиканської затоки, у Сибіру.

Рудні корисні копалини приурочені до давніх платформ складчастих поясів земної кори й розміщуються також нерівномірно. Найбільшими запасами рудної сировини володіють всього 5 країн (США, Канада, Австралія, Китай, Росія). 30% світових запасів кобальту, близько 90% олова, 75% бокситів, 60% міді розміщуються у країнах, що розвиваються. У розвинутих країнах через тривалу експлуатацію більшість родовищ, які розміщуються у верхніх шарах літосфери, вже вичерпані, тому постійно виникає необхідність збільшувати глибину добування корисних копалин. У країнах, що розвиваються, а також у деяких районах Канади, Австралії, в азіатській частині Росії триває пошук нових родовищ та залучення їх в експлуатацію.

Гірничо-хімічні ресурси також переважно мають осадове походження. Найбільші родовища сірки зосереджені у США, Мексиці, Польщі, Україні та Іраку. Неабияке значення має також сировина для виробництва мінеральних добрив. Значними запасами калійних солей володіють США, Канада, Німеччина, Росія, Білорусь. А основні родовища фосфоритів містяться на півночі Африки (особливо виділяються Марокко та Західна Сахара), у США, на Аравійському півострові.

Найпоширенішими мінеральними ресурсами є будівельні матеріали, які трапляються практично повсюдно.

З усього обсягу мінеральних ресурсів, що їх використовує світове співтовариство, лише 3-5% перетворюється на кінцевий продукт, а решта — різноманітні відходи. Саме тому людство повинно перейти на енерго- та ресурсозберігаючі технології, впроваджувати оборотне (повторне) використання ресурсів, що має місце в економічно розвинутих країнах, а особливо в Японії.

Про блог

Даний блог передбачає підвищення екологічної свідомсті користувачів, обговорення проблеми нестачі ресурсів та методів вирішення екологічних проблем.